|
|
|
|
|
|
|
| Patrick Bruel - 2 faces > PB Chanteur > Переклади українською - з 1989 по 1992 | ||||||
Примітка:
|
Примечание: |
Музика: Патрик БРЮЕЛЬ
Текст: Патрик БРЮЕЛЬ та Жерар ПРЕСГУРВІК
Ed. 14
Productions / Scarlet O'Laura
Ed.
Перестань мені докучати !
Облиш, вкінець, нас стримувати !
Досить! Ти викликаєш у мене жалість
Ми не зробили ще нічого, а ти вже втомився !
Перестань тремтіти як плющ на вітру,
Досит тобі походити у всьому на свого батька,
Читаючи нам мораль
Інші, інші роблять те, що вони бажають
Тим гірше, якщо доводиться кричати !
Тим гірше, якщо нам це спричиняє біль !
Приспів :
Ну то й що, що божевільні !
Не звертай уваги !
Завжди будуть навіжені,
Аби сказати нам, що то ми є божевільними
Навіть якщо ми й неправі -
Зачекаємо, й на смертному одрі
Замислимося про це знову
Але я впевнений, що й тоді буду мислити так само
Досить мені повторювати,
Що світу 2000 років,
Що тепер нічого не змінити
Облиш, ти прекрасно знаєш, що ми схожі :
Ти бажаєш того ж самого, що і я,
Але тільки ти не говориш про це
Годі ! Таких, як ми, безліч,
Які не хотять жити, стоячи на колінах,
Не залишуючи своїх нор
Згоден, світові 2000 років,
Але він є повен дітей
Так чого ж ти чекаєш!
Приспів
Інші, інші роблять те, що вони бажають
Тим гірше, якщо доводиться кричати !
Тим гірше, якщо нам це спричиняє біль !
Приспів
Музика: Патрик БРЮЕЛЬ
Текст: Патрик БРЮЕЛЬ та Жерар ПРЕСГУРВІК
Ed. 14 Productions / Scarlet O'Laura Ed.
При участі Марізи КОРРЕА
Музика і текст: Патрик БРЮЕЛЬ
Ed. 14 Productions
Музика і текст: Патрик БРЮЕЛЬ
Ed. 14 Productions
Мені не спиться зовсім. Ти вже давно бачиш сни
Телепередачі всі завершилися - та й екран "засніжив"
Я бачив людей, що біжать, землю, що розверзається,
Благання про допомогу, дітей, до яких ми немилосердні
Ти кажеш, що то не мені розповідати про все це,
Що перед тим, як узяти слово, треба побувати там
Ти кажеш, що це занадто просто, що все це ні до чого
Але ж для тебе, як і раніше, куди простіше не говорити нічого
Приспів :
Тоді дивись, поглянь лише тільки...
Я не збираюся мовчати, тому що очі твої сліпі
Тоді дивись, поглянь лише тільки...
Ти побачиш, що ми зможемо зробити, якщо нас буде двоє
Загрузнувши у нюансах та дрібницях, свідомість відпочиває
В той час, коли світ прямує вперед, ти не знаходиш вірних слів
Ти ввагаєшся, вибираючи, чи сказати все або ж промовчати не до ладу
Тобі невдобно піти, і що ж, ти залишаєшся, удаваючи невинність
Приспів
В голові моїй музика накладає свої образи
На ритми Африки, але я не бачу пейзажів
Як і раніше, люди, що біжать, та ж сама земля, що розверзається,
Й благання про допомогу покинутих дітей
Приспів (2 рази)
Музика: Патрик БРЮЕЛЬ
Текст: Патрик БРЮЕЛЬ та Жерар ПРЕСГУРВІК
Ed. 14 Productions
Музика і текст: Патрик БРЮЕЛЬ
Ed. 14 Productions
Можна було б сказати все це один одному Музика: Патрик БРЮЕЛЬ * Текст: Брюно ГАРСЕН Музика та текст : Патрик БРЮЕЛЬ Музика: Патрик БРЮЕЛЬ Музика: Патрик БРЮЕЛЬ Музика і текст: Патрик БРЮЕЛЬ Музика і текст: Патрик БРЮЕЛЬ та Жерар ПРЕСГУРВІК Музика та текст: Патрик БРЮЕЛЬ Музика і текст: Патрик БРЮЕЛЬ Версія змінена та скорегована для передачі "Tapis Rouge" ("Червоний килим") від 04 червня 1999,
В іншому місці, а не в цьому кафе, внизу,
Яке ти, можливо, збиралася залишити
Та, може бути також, в нього не повертатися
Але, у всякому випадку, безсумнівно те,
Що нам можна було б посміятися над цим
Ну що ж, ми збираємося розстатися ось так,
Як два ненормальних, стоячи перед кафе, там, внизу
Як у серії Б :
Ми обидва грали "так собі"
Ми стільки разів сміялися
З людей, які чинили отак
Приспів :
Але я не знаходжу приспіву для нашої історії
Усі слова, що приходять на розум, неістотні
Я прекрасно знаю, що казав тобі це багато разів
І всеж-таки скажу тобі знову..."Я кохаю тебе"
Я також хотів би сказати тобі "Спасибі"
За все те негарне, що не було один одному сказане
Деякі вже сміються
Мені байдуже: я їх не любив
Ми виглядали щасливими разом -
А хтось терпіти не може таке спостерігати
Приспів
Площадь великих людей (Place des grands hommes)
Ed. 14 Productions
Дівчина з аеропорту (La fille de l'aeroport)
Ed. 14 Productions
Сиджу в залі, чекаю на посадку
Ось уже дві години я роблю вигляд,
Що читаю книжку. Але ж я не спроможен
Сказати вам навіть, про що в ній йдеться
Навпроти мене розташувалася дівчина,
Як здалося, схожа на подих вітрецю
Можливо, вона летить тим ож літаком, що й я
Можливо, вона прямує до того ж міста, що й я
Дівчина, дівчина, дівчина з аеропорту
Ця дівчина, дівчина, дівчина. Я думаю про неї знову
Увага, проголошують посадку, і, може бути, це її літак
Зненацька забажалось, щоб вона не йшла. Я заплющую очі, не вимовляю більш нічого
1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, розплющую очі -
Вона не поворухнулась. Аж ось вона мене примічає - що це зі мною!
Боже, що я можу зробити такого, щоб виглядати спокійним!
Тримаюсь… Якщо б я узяв ручку, щоб написати про все, що думаю,
Я б міг зійти за поета, і, можливо, це їй сподобалось би
Та навіть якщо це безнадійно... я божеволію, вона ж цього не прочитає!
Дівчина, дівчина, дівчина з аеропорту
Ця дівчина, дівчина, дівчина. Я думаю про неї знову
Є в житті такі фрази, які не забуваєш ніколи
Для мене такою стане: "Переліт до Кінгстона, вихід Б"
Вона підвелася зі своєю рожевою сумкою на плечі
Та обвела зором усіх в залі,
Вона мені не повинна була посміхнутися. Я думаю, що мав би піти вслід за нею
Окрім того, ця подоба посмішки, яка тобі каже: "Оце таке життя!"
Коли вона зникла за великим голубим табло,
Мені не залишилось нічого, тільки згадка про її очі
Дівчина, дівчина, дівчина з аеропорту
Ця дівчина, дівчина, дівчина. Я думаю про неї знову
І все ж таки треба розказати вам закінчення моєї історії
Вона зникла. Її образ все ще не давав спокою моїй пам'яті
Та коли стюардеса попрохала мій квиток посадки,
Я, не розмірковуючи, його протягнув їй машинально
Якось у літаку, все ще міркуючи про рожеву сумку,
Помітив я, що на рожевому листочку нема більш місця
На ньому, на якому я складав, без сумління, своє найкраще творіння!
Результат - нема більш дівчини та нема більш сліду досконалості
Дівчина, дівчина, дівчина з аеропорту
Та дівчина, дівчина, дівчина. Я думаю про неї знову
Стюардеса: "Співак дякує стюардесі
за те, що вона погодилася повернути йому квиток
для того, щоб ця пісня могла існувати"
В "ролі" стюардеси: Ельза
Спи (Dors)
Текст: Патрик БРЮЕЛЬ та Брюно ГАРСЕН
Ed. 14 Productions
Шампунь, який очей не щипає
Рука, що плине по моєму волоссю
Не було часу закінчити справи,
Ні бажання спати одному цим вечором
Не замикай дверей на ключ -
Вірніше буде розчинити її стулки навстіж
Як і ти, раніше я боявся ночі,
Бандитів, що нібито причаїлися під ліжком
Історії, які заважають тобі заснути,
Й мені не давали спати
Бійки з диванними подушками -
Я завжди вважав це дурним
Спи, спи, але не заплющуй очей,
Навіть якщо сумнів досяг апогею -
Не вислизай, тримайся ще
Спи, спи, але не заплющуй очей,
В кожному з нас є вогник,
Який знає і підскаже тобі, як повестися
Тобі, що ступає слідом,
Хотів би крикнути я, що належило бі зробити
Ти не ставай ноами тут, лише біль відчуєш ти
Не правда те, що люди один одного не варті
Руки занадто короткі, щоб обійняти,
Проте, досить довгі, щоб вдарити,
Я бачив тих, що про доброзичливість благали,
Али які всяк час відводили погляд
Спи, спи, але не заплющуй очей
Те, що нас осяває, приходить зсередини
Ніхто не може спинити цей лічильник
Спи, спи, але не заплющуй очей,
Ми не в змозі покохати усіх
А ті, хто переконують нас у протилежному, лише казкарі велікі
(соло)
Це як прогулка до скарбниці
Якщо ти не віриш більш в щасливий кінець, вважай, що ти ніби вмер
Треба шукати знову і знову
Ніколи не затримуйся у дверях
Спи, спи, але не заплющуй очей,
В кожному з нас є вогник,
Який знає й підскаже тобі, як повестися
Спи, спи, але не заплющуй очей,
В кожному з нас є вогник,
Який знає і підскаже тобі, як повестися
Те, що нас осяває, приходить зсередини
Ніхто не може спинити цей лічильник
Спи, спи, але не заплющуй очей,
Ми не в змозі покохати усіх
А ті, хто переконують нас у протилежному, лише казкарі велікі
Спи, спи, але не заплющуй очей,
Навіть вечорами, коли сумнів досяг апогею -
Не вислизай, тримайся ще
Спи, спи
Вона на мене подивилася ось так
(Elle m' regardait comme ca)
Текст: Патрик БРЮЕЛЬ та Жерар ПРЕСГУРВІК
Ed. 14 Productions / Scarlet O'Laura Ed.
У штанях, яким не судилося обходитися без бретельок
В її очах був пустотливий вогник, що дражнив
Розважливих людей, розташованих на площі
Вона говорила про все, що спадало їй на думку,
Не замислювалась навіть над тим, що сказала
Вона діяла на щастя
Час від часу вона хитрувала
Вона на мене подивилася ось так
Вона на мене подивилася ось так
Вона на мене подивилася ось так
Світ перестав для мене існувати
Вона на мене подивилася ось так
І я завмер, як був, на місці
Вона на мене подивилася ось так
Треба було б сказати: "Я тут"
Але тоді я не уторопав, можливо
Вона привнесла у моє життя дещо таке, чого бракувало :
Пару вікон в ночі мої, кілька лодок на пристань
Була у неї лише одна вада : вона помічала всі мої
Кожного разу, коли я робив щось зайве, посміхалася лише куточками губ
Вона шукала в моїх очах
Відповідей, питань
І це зробило мене нещасливим
Я сказав "Так", я сказав "Ні"
Вона на мене подивилася ось так
Вона на мене подивилася ось так
Вона на мене подивилася ось так
Світ перестав для мене існувати
Вона на мене подивилася ось так
І я завмер, як був, на місці
Вона на мене подивилася ось так
Треба було б сказати: "Я тут"
Але я, як і раніше, не відважувався
Одного дня вона пішла, залишивши бал
Вона задихалася у цьому світі нещасливої любові
Не було часу чекати занадто довго
Й потім, чарівні принци іноді займають увесь їх час
Не треба бути у клітці,
Щоб відчути себе ув'язненим
Можливо, я був розважливим занадто
Може бути, я вдіяв як ідіот
Вона на мене подивилася ось так
Вона на мене подивилася ось так
Вона на мене подивилася ось так
Світ перестав для мене існувати
Вона на мене подивилася ось так
І я завмер, як був, на місці
Вона на мене подивилася ось так
Треба було б сказати: "Я тут"
Вона була у блузці на три розміри більшій, ніж вона має
У штанях, яким не судилося обходитися без бретельок
В її очах був пустотливий вогник, що дражнив
Розважливих людей, розташованих на площі
Вона на мене подивилася ось так
Вона на мене подивилася ось так
Вона на мене подивилася ось так
(Rock, Haine, Roles)
Ed. 14 Productions
Кто имеет право (Qui a le droit...)
Ed. 14 Productions / Scarlet O'Laura Ed.
"Ти мало знаєшь", - так відповідає тобі життя
Звідкіля це бажання все знати,
Дивитися навколо й бачити все, що можеш бачити
Мені казали: "Потрібно слухати свого батька"
Мій батько не сказав ані слова, коли залишав нашу сім'ю
Моя матуся казала мені: "Ти занадто малий, щоб зрозуміти"
І ось я виріс з превеликим бажання зрозуміти
Приспів :
Хто має право, хто має право,
Хто має право чинити отак
З дитиною, що впевнена у тому,
Що безперечно лише те, що кажуть дорослі
Ми проводимо своє життя, говорячи "спасибі"
Спасибі кому, за що?
Нав'язуючи свої правила гри дітям,
Яких ми обманюємо
Ми кажемо: "Усі люди рівні"
Існують кілька божеств, але "Сонце" - тільки одне
Так, і воно або пестить, або обпалює
Ти угамовуєш жагу або ковтаєш повітря
Тобі теж, я впевнений, розказували красиві історії
Й ти кажеш, то були дурниці !
Так ось тепер ми знову знаходимося на шляху
З усіма нашими страхами, з усім занепокоєнням та сумліннями
Приспів
Щоб жити (Pour exister)
Я провів стількм часу, озираючись назад
Щоб побачити людей, що проходять повз мене, з ефемерними посмішками на вустах
Я провів стільки ночей, щоб дістатися головного
Прямував до життя, щоб не втратити глузд,
Щоб зіткнутися з проявами долі: ненавистю та жалем
Сльозьми, що пролиті впусту посеред ночей
Я, можливо, ризикував своїм життям у незвичайних промінях світла
Але я завжди вважав, що правильніше за все залишається - пристосуватися
Приспів :
Щоб жити та щоб виграти
Усі ті поєдинки, в які мене часто вплутує час
І щоб триматися, всупереч найгіршому,
Не дивлячись на напружену атмосферу; нічого не говорячи, навчитися терпіти
Я прагнув зрозуміти, коли мені нічого не було сказано
Змушений був виправдовуватися, коли все вже зайшло занадто далеко
Іноді від мене вимогалося спуститися з такої висоти,
Щоб зрозуміти те, чого інші не можуть знати за тебе,
Все сказане про мене, саму правду
Я кинув виклик всім їх законам, але я не зміг уникнути
Тих посмішок, що примушують тебе боятися,
Але які повинні були зробити мене ще більш безумним актором
Приспів
Я провів стільки годин, запитуючи в себе: "Чому
Мої найкращі омани завжди пов'язані з тобою?"
Я добре бачу по твоїм очам, на чийому ти боці
Ти більш не слухаєш мене; я продовжую жити
Щоб жити (4)
Приспів
Щоб жити...
(Et puis je sais)
Пісня написана для Джонні Холлідея ("Ca ne change pas un homme")
Площа великих людей(Place des grands hommes)
присвяченій Еме Жаке та футбольній команді Франції (переможцю Чемпионату світу з футболу 1999 року).
Музика: Патрик БРЮЕЛЬ * Текст:Брюно ГАРСЕН
Примітка :
Публікація текстів на цьому сайті не переслідує ніякої комерційної цілі. Це лише бажанн віддати належне їх авторам та виконавцям. Якщо присутність одного/кількох з цих текстів спричиняє Вам проблеми, не вагаючись, повідомьте мені . Я його/їх уберу, з превеликим жалем, як можна скоріше.
10/07/1999 - 12/06/2001
[ Top ]
[ Patrick Bruel ]
[ Chanteur ]
[ Acteur ]
[ Medias ]
[ Autres infos ]
[ Messages ]
[ Recherche ]
[ Home ]